| Главная » Готовые работы » Контрольные » Экология |
«Основи екології»
| [ Скачать с сервера (89.5 Kb) ] | 30 Июн 2014, 19:27 |
| Завдання 1. Коловорот вуглецю. Схема. В основі біогенного круговороту вуглецю лежить неорганічна речовина – диоксид вуглецю. У природі С2 входить до складу атмосфери, а також перебуває в розчиненому виді в гідросфері. Включення вуглецю до складу органічної речовини відбувається в процесі фотосинтезу. У результаті цього процесу на основі вуглекислого газу й води утворюються цукри. Надалі, інші процеси біосинтезу перетворять їх у більш складні органічні речовини. Ці з'єднання формують тканини фотосинтезуючих організмів і служать джерелом органічних речовин. У процесі подиху всі організми окисняють складні органічні речовини в остаточному підсумку до С2, який виводиться в зовнішнє середовище й знову утягуватися в процес фотосинтезу. Вуглецевмісні органічні сполуки тканин живих організмів після їхньої смерті зазнають біологічному руйнуванню редуцентами. У результаті цього процесу вуглець у вигляді карбонатної кислоти знову надходить у круговорот. За певних умов розкладання, що накопичується з мертвих залишків у ґрунті йде вповільненим темпом через утвір гумусу, мінералізація якого під впливом грибів і бактерій відбувається з низькою швидкістю. У деяких випадках ланцюг розкладання органічної речовини буває неповною. Зокрема, діяльність організмів-деструкторів може пригнічуватися недоліком кисню або підвищеною кислотністю. У цьому випадку органічні залишки накопичуються у вигляді торфу, вуглець не вивільняється й круговорот припиняє. Аналогічним чином у минулі геологічні епохи відбувався утвір кам'яного вугілля й нафти. Спалювання викопного палива в цей час повертає вуглець, виключений раніше із круговороту, в атмосферу. У гідросфері припинення круговороту вуглецю пов'язана із включенням С2 до складу СаСО3 у вигляді вапняків. У цьому випадку вуглець вимикається із колообігу на цілі геологічні епохи до підняття органогенних порід над рівнем моря. Тоді колообіг відновляється через вищелачування вапняків атмосферними опадами, а також біогенним шляхом під впливом лишайників, корінь рослин. Круговорот вуглецю в біосфері:  Між сушею й Світовим океаном відбувається постійна міграція вуглецю. Переважає винос цього елемента у формі карбонатних і органічних сполук із суши в океан. Вступ вуглецю зі Світового океану на сушу відбувається в незрівнянно менших кількостях, і те лише у формі вуглекислого газу, що дифундує в атмосферу й стерпного повітряними плинами. Сумарна кількість вуглекислого газу в атмосфері планети становить не менш 2,3∙1012 т., у той час як зміст його у Світовому океані оцінюється в 1,3∙1014 т. У літосфері у зв'язаному стані перебуває 2∙1017 т. вуглекислого газу. Значна кількість вуглекислого газу втримується й у живій речовині біосфери (близько 1,5∙1012 т.), тобто майже стільки, скільки у всій атмосфері. Вуглекислий газ атмосфери й гідросфери обмінюється й обновляється живими організмами за 395 років. Завдання 2. Класифікація організмів по відношенню до екологічних факторів. Екологічні групи організмів за відношенням до світла 1. Екологічні групи рослин: – світлолюбні (геліофіти) – рослини, що пристосовані до життя при повному сонячному освітленні (сосна, модрина, береза, пшениця). – тіньолюбні (сціофіти) – рослини, що не переносять прямої сонячної радіації і нормально розвиваються лише в затінених місцях (напр., квасениця, пшінка). – тіньовитривалі – рослини, що можуть нормально розвиватись при значному затіненні (копитняк, пшінка та ін.). 2. Екологічні групи тварин: – «денна» група – розвинений зір, розрізняють кольори; – «нічна» група – великі очі, колірний зір не розвинений, за відсутності світла органи зору редуковані Екологічні групи організмів за відношенням до вологи 1. Екологічні групи рослин: – гігрофіти – рослини, пристосовані до життя в умовах надмірного зволоження ґрунту (напр., калюжниця болотна, ситник мілководний, частуха подорожникова та ін.). В залежності в яких місцях зростають гігрофіти їх поділяють на дві групи: 1. гідатофіти – рослини, які цілком або більшою своєю частиною занурені у воду. Серед гідатофітів одні не прикріплені коренями до ґрунту (ряска), інші – прикріплені (латаття). 2. гідрофіти – рослини, що прикріплені до ґрунту і нижньою частиною занурені у воду (напр., стрілолист, комиш, очерет та ін.). – мезофіти – рослини, що ростуть в умовах середнього зволоження (напр., конюшина лучна, тимофіївка лучна, костриця лучна та ін.). В цю групу входять різноманітні рослин, які займають проміжні по вологості місцезростання між гігрофітами і ксерофітами. Більшість же рослин являються типовими мезофітами. До них відносять більшість рослин наших лук, лісів. Культурні рослини також є мезофітами. – ксерофіти – рослини, що ростуть в посушливих умовах. Вони переважають в евроазіатських степах і пустинях, на південному березі Криму, по берегах Середземного моря, в степах і пустинях Африки, Австралії, Північної і Південної Америки. За характером пристосування ксерофіти поділяються на два основних типи: 1. сукуленти (кактуси, алое, молочаї, агава) 2. склерофіти (ковила, сосна, ялівець, верес). – тропофіти – рослини, що пристосувалися в процесі еволюції до життя в умовах з чергуванням вологої й посушливої пір року (напр., листяні дерева, багато надгрунтових лишайників). 2. Екологічні групи тварин: – вологолюбні; – сухолюбні; – посухостійкі. Адаптації у тварин: пиття, їжа, метаболічна вода, морфологічні особливості. Екологічні групи організмів за відношенням до тепла 1. Екологічні групи тварин: – пойкілотермні (холоднокровні) – тварини, температура тіла яких змінюється при зміні температури навколишнього середовища (всі безхребетні, риби, плазуни). – гомойотермні (теплокровні) – тварин, які в процесі еволюції набули здатності до терморегуляції (птахи, звірі). Кожен із цих видів має певний температурний оптимум: 1. евритермні – витримують значні коливання температури (більшість наземних тварин). 2. стенотермні – пристосовуються лише до певної температури. У холоднокровних тварин – поведінкова терморегуляція – вони уникають несприятливих температур. У теплокровних наступні способи терморегуляції: – фізична терморегуляція (волосся, пір’я, підшкірний жир, спосіб випаровування води, зміна кровообігу кінцівок); – хімічна терморегуляція (бура жирова тканина, накопичення гліцерину в тканинах, здатність до анабіозу); – поведінка тварин. Екологічні групи організмів за відношенням до родючості ґрунту 1. Екологічні групи рослин: – мегатрофи – рослини, що ростуть на багатих ґрунтах і є своєрідними їх індикаторами (наприклад, ясен, дуб, бузина та ін.). – мезотрофи – рослини, що займають проміжне по відношенню до родючості Ґрунту положення між евтрофними і оліготрофними рослинами (наприклад, ялина та ін.). – оліготрофи (оліготрофи) – рослини, які невибагливі до мінерального живлення і ростуть на бідних ґрунтах (селагінела, традесканція). | |
| Просмотров: 7764 | Загрузок: 451 | | |